Дівчинка і синичка

    Прийшла холодна зима.

    Маленька Наталя почепила на яблуньці годівничку для синички й щодня приносила насіння. Синичка чекала дівчинку.

    Якось все засипало снігом. Прилетіла синичка до годів­нички, а там також сніг. Тривожно стало пташці. Яблунька розповіла, що Наталя захворіла. Тоді синичка вирішила понести дівчинці пісню.

    Прилетіла до хати дівчинки, влетіла у відчинену кватирку, сіла біля ліжка хворої і заспівала.

    Наталі стало легше.

Навесні

    Раніше почало вставати сонце, щиріше стало доглядати землю. Поринули весняні води, задзюрчали струмочками, заклекотіли в ярах, розіллялись широкою повіддю. З-під снігу зазеленіла травиця, звеселила жайворонка. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов, що сонце, зрадівши щастю землі, стало ласкавим, теплим, ясним, що повіяли вітри й принесли на своїх крилах невідомі дотоді пахощі, що забриніли на веснянім повітрі мухи та набубнявіли на деревах бруньки, готуючись зеленим листом замаїти гаї та діброви.