Як допомогти з навчанням непосидючій дитині (поради батькам)

У гіперактивних дітей – свої особливості. Батькам потрібно про них знати, аби допомогти сину чи доньці у навчанні.

Настає дуже відповідальний і непростий момент у житті дитини – школа. Придбані ранець, зошити, щоденник. А чи готовий сам майбутній першокласник?! Батьки часто панікують: дитині пора сісти за шкільну парту, а вона не може всидіти на місці й кількох хвилин! Такі діти викликають у дорослих роздратування. Малих сварять, не знаючи, що гіперактивність – це медична проблема.

Впізнати гіперактивних дітей легко. Через свою поведінку вони не можуть залишатися непоміченими: ні хвилини не сидять спокійно. Якщо ж вони все таки змушені сидіти, все одно неспокійні, їх руки продовжують шукати собі заняття. Як же допомогти такій дитині?

Перше і головне, запам’ятайте – Ви її єдиний захист. Іноді за особливостями нервової системи важко розгледіти все інше. Але це важливо для Вашої дитини, якій і так дістається більше різких слів, ніж решті дітей. Ви повинні розгледіти в її особистості гарні риси: незлобливість, контактність, щедрість, оптимізм – це все «актив» Вашої дитини.

Гіперактивній дитині необхідна Ваша постійна підтримка. Потрібно глибоко душею прийняти проблему маленької людини і прищепити собі мудрість, доброту, терпіння та розумну суворість.

Якщо в сім’ї росте гіперактивна дитина, не віддавайте її до школи у 6 років. Розпочніть з найкращого варіанту – підготовчих курсів в обраній школі, у тієї самої вчительки, з якою дитина проведе перші шкільні роки. Оптимальна форма навчання для гіперактивних першачків – ігрова. Згодом, коли їхній вік дозволить, потрібно обов’язково відвести їх до будь-якої спортивної секції, яка сподобається дітям і де достатньо руху. Дитині потрібне спілкування, увага, тому різноманітні заходи її стихія: походи, змагання тощо. Не забувайте про постійний контакт з учителем.

Що потрібно дитині, щоб звикнути до занять у школі?

Починати необхідно з режиму дня та відпочинку. Складіть разом розклад дня. Прийом їжі (3 рази на день), сон, виконання домашніх завдань, дозвілля – все повинно відповідати цьому розкладу. Окресліть дитині коло її обов’язків, а їх виконання тримайте під постійним наглядом та контролем. Частіше відзначайте зусилля і успіхи дитини, навіть якщо вони далекі від ідеалу.

У домі бажано мати спортивний куточок, де дитина зможе займатися рухливими іграми (канат, драбина, перекладина між дверима, кільця). Також необхідні прогулянки. Якщо є можливість, виділіть для дитини кімнату або її частину, тобто створіть її «територію».

Готуйтесь до занять раніше, щоб не втратити увагу малюка. Заняття потрібно починати з того, що найбільше вдається дитині або з повторення, щоб у малечі з’явилась впевненість у собі. Закінчити краще чимось простим, щоб дитина залишилась задоволеною своєю роботою.

У гіперактивних дітей бувають невдалі дні і навіть окремі години, коли у них нічого не виходить. У такий час навчити їх будь-чому не вдасться, тому не витрачайте свої нервові клітини. Відкладіть заняття до моменту, коли настрій у дитини поліпшиться.

Надія на те, що гіперактивна дитина виконає домашнє завдання самостійно – марна. За нею потрібно постійно слідкувати, щоб вона не відволікалась, підбадьорювати. Ні в якому разі не залякувати! Непосидючий учень може опанувати матеріал, запам’ятати вивчене, але через день все забути. Тому такому учневі необхідні повторення, схеми, картинки.

Уваги гіперактивної дитини вистачає ненадовго. Якщо Ви бачите, що учень перекладає олівці, неуважний, то залиште його на 10-15 хвилин, а потім продовжуйте заняття.

І наостанок: очікуйте тільки гарне від своїх дітей і щиро радійте їх успіхам!